Визначення у кримінальному провадженні процесуального статусу іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування: проблемні аспекти

It is indicated a new participant in criminal proceedings in Part 1 of Art. 3, paragraph 161 the CPC of Ukraine – another person whose rights or legitimate interests are limited during the pre-trial investigation (hereinafter – another person). The analysis of recent research and publications. Problems concerning the protection of the personsrights and freedoms participating in criminal proceedings, determination of their procedural status were the subject of research in the works I. V. Glowyk, Yu. M. Grosheviy, V. O. Konovalova, O.V. Kaplina, V. I. Mariniv, M. A. Markush, M. G. Motorygina, O. Yu. Tatarov, A. R. Tumanyants, Yu. A. Khomatov, O. H. Shylo, O. G. Yanovsky and others. However, the latest developments on the subject matter require a scientific study.The CPC of Ukraine does not specify who can be another person, and there is no clear regulatory and consolidation of the procedural status of this person.According to personal considerations, the circle of other persons is not limited in a criminal proceeding by the legislator, there should be only the basis – the exercise of the procedural actions according to the CPC of Ukraine regarding to the person (including concerning her property), as well as the possibility of limiting her rights or legitimate interests. It may be investigated (search) actions with the participation of another person. This raises the question of the procedural rights existence and responsibilities. It is indicated that the means of protecting the rights or legitimate interests of another person include the possibility of making a petition.There is reason to believe that there should be an extended circle of subject matter concerning to another person. As for the right to receive a professional legal assistance, this is the law that the legislator envisages.The investigation of problematic issues concerning the legislative regulation of the another person procedural status, as well as author's suggestions on this issue, will serve to eliminate the gaps existing in the legislation.В пункте 161 ч. 1 ст. 3 Уголовного процессуального кодекса Украины (далее – УПК Украины) указано нового участника уголовного производства – лицо, права или законные интересы которого ограничиваются во время досудебного расследования. Но УПК Украины не конкретизирует, кто может быть признан данным лицом, отсутствует и четкое нормативное закрепление его процессуального статуса в уголовном производстве.Статья посвящается отдельным проблемам, возникающим в связи с определением его процессуального статуса.Автор доказывает, что круг вышеуказанных участников во время проведения досудебного расследования законодателем не ограничен, должно быть только основание – осуществление в отношении лица (в том числе его имущества) процессуальных действий, определенных УПК Украины, а также возможность ограничения его прав или законных интересов.С участием вышеупомянутого лица могут проводиться следственные (розыскные) действия. При этом возникает вопрос о наличии у него его собственных процессуальных прав и обязанностей. Целесообразно считать, что к его средствам защиты можно отнести возможность заявлять ходатайства на этой стадии уголовного производства. Полагаем, что в отношении указанного лица должен быть расширен круг предмета обжалования. Что касается права на получение профессиональной правовой помощи – такое право законодатель предусматривает.Доказана необходимость четкого закрепления в УПК Украины процессуальных прав и обязанностей вышеуказанного лица, гарантий их соблюдения, а также ответственность за их невыполнение. Вносятся авторские предложения, направленные на совершенствование отечественного уголовного процессуального законодательства по указанной тематике.У пункті 161 ч. 1 ст. 3Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) вказано нового учасника кримінального провадження – особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. Але КПК України не конкретизує, хто може бути визнаний даною особою, відсутнє і чітке нормативне закріплення її процесуального статусу у кримінальному провадженні.Тож у статті розглянуто окремі проблеми, що виникають у зв’язку з визначенням її процесуального статусу. Автор доводить, що коло вищевказаних учасників під час проведення досудового розслідування законодавцем не обмежено, повинна бути лише підстава – здійснення відносно особи (в тому числі щодо її майна) процесуальних дій, встановлених КПК України, а також можливість обмеження її прав чи законних інтересів.За участю вищезазначеної особи можуть проводитися слідчі (розшукові) дії. При цьому постає питання про наявність у неї її власних процесуальних прав та обов’язків. До її засобів захисту можна віднести можливість заявляти клопотання на цій стадії кримінального провадження. Є підстави вважати, що відносно зазначеної особи варто розширити коло предмета оскарження. Що стосується права на отримання професійної правничої допомоги  – таке право законодавець передбачає.Доведено необхідність чіткого закріплення у КПК України процесуальних прав і обов’язків вищевказаної особи, гарантій їх дотримання, а також відповідальність за їх невиконання. Викладено авторські пропозиції, спрямовані на вдосконалення вітчизняного кримінального процесуального законодавства у досліджуваній сфері

Актуальні питання правової регламентації обов’язкової участі захисника у кримінальному провадженні

For a certain category of persons in particular cases legislator provides for a special procedure of criminal proceedings as well as mandatory participation of a defender (Article 52, The Code of Criminal Procedure) to create additional person defense guarantees in criminal proceedings. The article is devoted to study of problem aspects of legislative regulation of defense mandatory participation in criminal proceedings. The importance of defense mandatory participation is emphasized as rendering legal aid to a person in criminal proceedings. This article is devoted to study the importance of the mandatory participation of a defender in criminal proceedings and on the basis of obtained data, with due consideration of international standards of human rights protection in criminal proceedings, to submit substantiated author’s proposals as regards the expansion of the circle of grounds for the mandatory participation of a defender in Ukrainian criminal proceedings. Within the topic of study we analyzed criminal procedural legislation in force, research works in this area, decisions of European Court oh Human Rights, aiming to reveal deficiencies in law and submit author’s proposals as regards their elimination.  According to normative sense of Article 52, The Code of Criminal Procedure of Ukraine, the article gives classification of the grounds for mandatory participation of a defender depending on: 1) consideration of severity of a crime; 2) consideration of personal data of a defendant held criminally liable; 3) peculiarities of criminal proceedings.  Proposals are presented aimed to improve legislative regulation of Ukrainian criminal procedural law. It is proposed to add one more reason connected to the circumstance that the defendant denies suspicion against him/her and/or denies his/her guilt in commission of criminal offense. The proposal consists in addition to Article 52, Part 2, The Code of Criminal Procedure of Ukraine of new Item 10 postulating the mandatory participation of a defender in criminal proceedings against persons who deny a suspicion as specified in Suspicion Notice on deny pleading guilty at court session.Для определенной категории лиц в отдельных случаях законодатель предусматривает особые порядки уголовного производства, а также обязательное участие защитника (ст. 52 Уголовного процессуального кодекса Украины, далее – УПК Украины), что создает дополнительные гарантии для защиты лица в уголовном производстве. В статье исследованы проблемные аспекты нормативного регулирования обязательного участия защитника в уголовном производстве. Раскрывается значение обязательного участия защитника, который предоставляет лицу профессиональную правовую помощь в уголовном производстве.   Целью статьи определено исследование значения обязательного участия защитника в уголовном производстве и на основании полученных данных с учетом международных стандартов защиты прав лиц в уголовном производстве аргументируются авторские предложения по расширению круга оснований обязательного участия защитника в уголовном процессе Украины. В пределах исследуемой тематики, с целью выявления пробелов нормативного регулирования и предоставления авторских предложений по их решению, проанализировано действующее уголовное процессуальное законодательство, исследования соответствующей направленности, решения Европейского суда по правам человека. В соответствии с нормативным содержанием ст. 52 УПК Украины, в статье проводится группировка оснований обязательного участия защитника на следующие группы в зависимости от: 1) учета тяжести преступления; 2) учета личных данных лица, привлекаемого к уголовной ответственности; 3) особенностей уголовного производства. Вносятся предложения, направленные на совершенствование норм Уголовного процессуального законодательства Украины. Предлагается дополнение данной классификации еще одним основанием, которое связано с наличием возражения лица против подозрения и / или не признание виновности в совершении уголовного преступления. Вносятся предложения дополнить ч. 2 ст. 52 УПК Украины новым п. 10 о том, что участие защитника является обязательным в уголовном производстве при не признании подзащитным лицом подозрения, изложенное в сообщении о подозрении, и/или не признании виновным во время судебного разбирательства.Для певної категорії осіб в окремих випадках законодавець передбачає особливі порядки кримінального провадження, а також обов’язкову участь захисника (ст. 52 Кримінального процесуального кодексу України, далі – КПК України), що створює додаткові гарантії для захисту особи у кримінальному провадженні. Тож у статті досліджено проблемні аспекти нормативного регулювання обов’язкової участі захисника у кримінальному провадженні. Розкривається значення обов’язкової участі захисника, який надає особі професійну правничу допомогу у кримінальному провадженні. Метою статті визначено дослідження значення обов’язкової участі захисника у кримінальному провадженні та на підставі отриманих даних, з урахуванням міжнародних стандартів захисту прав осіб у кримінальному провадженні надані аргументовані авторські пропозиції щодо розширення кола підстав обов’язкової участі захисника у кримінальному процесі України. У межах досліджуваної тематики, з метою виявлення прогалин нормативного регулювання та надання авторських пропозицій щодо їх вирішення, проаналізоване чинне кримінальне процесуальне законодавство, дослідження відповідної спрямованості, рішення Європейського суду з прав людини. Відповідно до нормативного змісту ст. 52 КПК України у статті проводиться групування підстав обов’язкової участі захисника на такі групи залежно від: 1) урахування тяжкості злочину; 2) урахування особистих даних особи, яка притягується до кримінальної відповідальності; 3) особливостей кримінального провадження. Внесено пропозиції, спрямовані на удосконалення норм Кримінального процесуального законодавства України, зокрема, доповнення даної класифікації ще однією підставою, яка пов’язана з наявністю заперечення особою підозри та/або не визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення. Запропоновано доповнити ч. 2 ст. 52 КПК України новим п. 10 про те, що участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо осіб при запереченні ними підозри, викладеної у повідомленні про підозру, та/або не визнанні себе винним під час судового розгляду

Особливості процесуального статусу адвоката, який надає професійну правничу допомогу третьої особі, щодо майна якої вирішується питання про арешт

Корчева Т. В. Особливості процесуального статусу адвоката, який надає професійну правничу допомогу третьої особі, щодо майна якої вирішується питання про арешт / Т. В. Корчева // Одеські юридичні читання : Матер. всеукр. наук.-практ. конфер. (м. Одеса, 10–11 листопада 2017 р.) / за ред. Г. О. Ульянової ; уклад.: О. В. Дикий, Ю. Д. Батан. – Одеса : Видавничий дім "Гельветика", 2017. – С. 186-189

Ricin Toxin Activates the NALP3 Inflammasome

Ricin exhibits well characterized ribotoxic actions that lead to the inhibition of protein synthesis and the phosphorylation of stress activated protein kinases (SAPKs). Proinflammatory effects of ricin are thought to be caused by upregulation of genes encoding proinflammatory transcripts as a result of the activation of c-Jun N-terminal kinase (JNK) and p38 MAPK. We reported previously that macrophages and interleukin-1β (IL-1β) signaling are required for murine host immune responses to ricin delivered to the lungs. Here we report that ricin-mediated IL-1β release from bone-marrow derived macrophages is dependent on the NALP3 inflammasome, a scaffolding complex that mediates pro-IL-1β cleavage to active IL-1β by caspase-1. Release of IL-1β from macrophages was suppressed by the reactive oxygen species (ROS) scavenger N-acetyl cysteine (NAC) and high extracellular K+, which are two agents known to inhibit NALP3/cryopyrin/CIAS1 inflammasome formation. By employing inhibitors of p38 MAPK and JNK, we demonstrated that ricin-mediated release of IL-1β was enhanced, rather than suppressed, by inhibition of SAPK phosphorylation. In contrast, proteasomal inhibitors bortezomib and MG-132 completely suppressed ricin-induced IL-1β release from macrophages. These data suggest that ricin-mediated translational inhibition itself, by fostering the disappearance of labile protein(s) that normally suppress inflammasome formation, may constitute the mechanism underlying IL-1-dependent inflammatory signaling by ricin

Association of leukocyte telomere length and HbA1c with post-COVID-19 syndrome in type 2 diabetes: a cross-sectional pilot study

IntroductionLeukocyte telomere length is considered a promising prognostic marker associated with COVID-19 severity, adverse outcomes (hospital admission, need for critical care, and respiratory support), and mortality. However, the contribution of telomere length to post-COVID-19 syndrome (PCS) development is unclear.AimThis study aimed to evaluate the association between telomere shortening and the course of PCS in patients with type 2 diabetes (T2D) and to determine whether telomere length is linked to clinical phenotype, gender, and biological age.Materials and methodsIn this cross-sectional study, 66 T2D patients who had recovered from COVID-19 were enrolled. Patients were divided into two groups depending on PCS development: the PCS group (n = 44) and patients who did not develop PCS (n = 22) within 6 months after COVID-19 infection. Relative telomere length was determined using the standardized method proposed by Cawthon et al. A range of machine learning models was developed for PCS prediction. These models underwent training utilizing a cross-validation approach, as well as internal validation.ResultsWe observed a significantly lower mean of telomere length in T2D patients with PCS as compared to those without it (1.09 ± 0.19 and 1.28 ± 0.24; p = 0.001). In the sub-analysis, shorter telomeres were observed in female patients and patients of older age in both groups. The mean telomere length did not differ significantly among clinical phenotypes of PCS (p = 0.193). The best model generated for PCS prediction was the gradient boosting machine (GBM), which achieved an AUC of 0.753. The most influential variables across the top 10 models included telomere length, HbA1c, vitamin D3, waist circumference, ApoA1, C peptide, ApoB, COVID-19 severity, duration of T2D, IL-6, cholesterol, BMI, and age. Leukocyte telomere length and HbA1c exhibited significantly greater impact than other features.ConclusionShorter telomere length and higher HbA1c levels were significantly associated with the presence of PCS in our cohort of individuals with T2D. These factors may represent potential biomarkers that warrant further investigation

Application of decellularization methods for scaffold production: advantages, disadvantages, biosafety and modifications

The development of efficient, biocompatible scaffolds is an actual challenge in tissue engineering. Scaffolds derived from animal sources offer promising structural and biochemical properties but require thorough decellularization to minimize immunogenicity and maintain extracellular matrix integrity. Effective decellularization requires a synergistic combination of methods to ensure complete removal of immunogenic cellular components while preserving critical extracellular matrix elements such as glycosaminoglycans, collagens, and growth factors. This review covers the application of some decellularization methods (physical, chemical) in scaffold production, highlighting their respective advantages, limitations, and biosafety considerations. Moreover, the importance of scaffold sterilization: both physical techniques like gamma irradiation and chemical agents–are mentioned for their efficacy and cytotoxic risks. Furthermore, scaffold modifications, particularly recellularization strategies, are discussed as key enhancements to improve biocompatibility and functional integration. Overall, the selection and optimization of decellularization protocols are crucial for the safe and effective clinical implementation of bioengineered scaffolds

Role of the Mannose Receptor (CD206) in Innate Immunity to Ricin Toxin

The entry of ricin toxin into macrophages and certain other cell types in the spleen and liver results in toxin-induced inflammation, tissue damage and organ failure. It has been proposed that uptake of ricin into macrophages is facilitated by the mannose receptor (MR; CD206), a C-type lectin known to recognize the oligosaccharide side chains on ricin’s A (RTA) and B (RTB) subunits. In this study, we confirmed that the MR does indeed promote ricin binding, uptake and killing of monocytes in vitro. To assess the role of MR in the pathogenesis of ricin in vivo, MR knockout (MR−/−) mice were challenged with the equivalent of 2.5× or 5× LD50 of ricin by intraperitoneal injection. We found that MR−/− mice were significantly more susceptible to toxin-induced death than their age-matched, wild-type control counterparts. These data are consistent with a role for the MR in scavenging and degradation of ricin, not facilitating its uptake and toxicity in vivo

Deoxynivalenol-Induced Proinflammatory Gene Expression: Mechanisms and Pathological Sequelae

The trichothecene mycotoxin deoxynivalenol (DON) is commonly encountered in human cereal foods throughout the world as a result of infestation of grains in the field and in storage by the fungus Fusarium. Significant questions remain regarding the risks posed to humans from acute and chronic DON ingestion, and how to manage these risks without imperiling access to nutritionally important food commodities. Modulation of the innate immune system appears particularly critical to DON’s toxic effects. Specifically, DON induces activation of mitogen-activated protein kinases (MAPKs) in macrophages and monocytes, which mediate robust induction of proinflammatory gene expression—effects that can be recapitulated in intact animals. The initiating mechanisms for DON-induced ribotoxic stress response appear to involve the (1) activation of constitutive protein kinases on the damaged ribosome and (2) autophagy of the chaperone GRP78 with consequent activation of the ER stress response. Pathological sequelae resulting from chronic low dose exposure include anorexia, impaired weight gain, growth hormone dysregulation and aberrant IgA production whereas acute high dose exposure evokes gastroenteritis, emesis and a shock-like syndrome. Taken together, the capacity of DON to evoke ribotoxic stress in mononuclear phagocytes contributes significantly to its acute and chronic toxic effects in vivo. It is anticipated that these investigations will enable the identification of robust biomarkers of effect that will be applicable to epidemiological studies of the human health effects of this common mycotoxin